Song of Solomon 2
1 Я крокус рівнини Шарону, я конвалія із долини.
2 Мов та лілія між шипів, моя кохана між жінками.
3 Мов яблуня поміж дерев у лісі, так і коханий мій поміж чоловіків. Люблю я бути в затінку його, і плід його мені солодкий.
4 Він ввів мене в свій дім п’янкий під прапором свого кохання.
5 Родзинковий пиріг хай підкріпить мене, хай яблука дадуть мені підтримку, бо я уже знесилена коханням.
6 Ліва його рука під головою в мене, а правою він обіймає мене.
7 Дочки Єрусалима, покляніться газелями чи оленями дикими, що ви не будете будить кохання, допоки не запрагну я його.
8 Ось чую я, що коханий мій підходить, через гори перестрибує, через пагорби перескакує.
9 Коханий мій немов газель, чи оленятко. Дивись, он він стоїть за муром нашого будинку і зазирає у вікно, він потай зазирає через ґрати.
10 Коханий мій відповів, сказав мені: «Вставай, моя прекрасна, моя люба, і ходім.
11 Я так кажу, бо вже зима минула, дощі пройшли й пішли собі.
12 З’явилися вже квіти на землі, пора пісень прийшла, і в нашім краї голубки туркотіння чую я.
13 На смоковниці наливаються плоди, і виноградні лози так цвітуть духмяно. Вставай, моя кохана, моя гарна, і ходім.
14 Моя голубка у розщелинах сховалась, у схованих печерах диких скель, ти покажи мені своє обличчя, подай-но голос, щоби я його почув. Бо голос твій — солодкий, і вигляд — прекрасний».
15 Спіймайте нам лисиць, маленьких лисів отих, що виноградники псують, бо ж наші виноградники в цвіту.
16 Коханий мій — він мій, а я — його; він випаса отари в рясноквітті.
17 Аж доки не проснеться подих дня і не втечуть від нього ночі тіні. Вернись, мій любий, стань мов та газель чи олень молодий в горах Бетера.